КВВИДКУС

Ответ на мерзость в стиле «дядя Вова, мы с тобой!»

Я в дитинстві грався у війну,
Бігав з іграшковим автоматом,
Виграв я битву неодну,
Мріяв стати воїном-солдатом.
То була лиш казкою війна,
Ми живі верталися із бою,
І не знав тоді що вона,
Справжні смерті принесе з собою.

Приспів:
Я тебе ненавиджу — війна!
Я давно всі знищив автомати,
Проклинаю я тебе — війна,
Я не хочу у людей стріляти.
Я прошу, не грайтесь у війну,
Я не хочу бачити могили,
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?

Я пишаюсь воїнством своїм,
Українським хлопцем з під Полтави,
Що життя поклав за рідний дім,
Зупинив ворожу цю навалу,
Це для мене він зберіг весну,
Щоб ходив я з друзями до школи,
І його цю посмішку ясну,
Не забуду я уже ніколи.

Приспів:
Я тебе ненавиджу — війна!
Я давно всі знищив автомати,
Проклинаю я тебе — війна,
Я не хочу у людей стріляти.
Я прошу, не грайтесь у війну,
Я не хочу бачити могили,
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?
Я тебе ненавиджу — війна!
Я давно всі знищив автомати,
Проклинаю я тебе — війна,
Я не хочу у людей стріляти.
Я прошу, не грайтесь у війну,
Я не хочу бачити могили,
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?
Хто поверне посмішку ясну,
Мамі тій, що сина її вбили?

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s